Це - мій щоденник. Ви можете залишати коментарі до записів.
Скільки я писала тобі ,яким ти чудовим і закоханим приходив у мої сни. Все це було довго і ось рік тому останній сон в якому ти пішов. Пішов зі снів. Пішов звідти аби прийти сюди. Ні, ми не зустрілись,ні, я так і не знайшла тебе в інтернеті. Ти прийшов сам. В жодному сні у жодній мрії ми не вигадаємо того що може,якщо схоче,приподнести нам життя. І то був понеділок,вечір,день шоколаду. Саме про це я дізналась у вечірніх новинах і не зупинила себе в бажанні купити плитку і зажувати біля фонтану. Перед моїми очима йшов батько з візком,а його симпатична дитинка так по-доброму на мене дивилась не зводячи очей. Я окликнула тебе,ще не усвідомивши,що це можеш бути ти ,адже ти в іншій країні і якщо і вертаєш до дому ,то що ти можеш робити вночі в нашому районі. Дитинка дивилась на мене, а ти так і не наважувався доки я не крикнула твоє прізвище.
-І що ми тут робимо вдвох вночі.
-Ми тут живемо.
-Як,знімаєте?
-Ні купили.
-Нічого собі! Сусіди, виходить.- я продовжувала гойдати ногою візок і посміхатися цьому маленькому блондинчику,який також приємно мене споглядав. Він був босий і мені хотілося мацати його за ноженята і йому це ой як подобалося.
-Тоя к таке сталося ,мати твоя нам нічого не казала,давно купили?
-Рік тому.
(Ось вони сни,кажуть же треба тлумачити навпаки).
Коментарі: 0 Переглядів: 70 Група: Загальні
Ти прийшов.
Поступово і просто
В серце увійшов.
Чи надовго?
Коментарі: 0 Переглядів: 78 Група: Загальні
я знов тут бо кохання йде,а я лишаюсь.Прощай, Зимонька.
Коментарі: 0 Переглядів: 115 Група: Те що моє!
Роберт Иванович
Рождественский (1932)
* * *
Будь, пожалуйста,
послабее.
Будь,
пожалуйста.
И тогда подарю тебе я
чудо
запросто.
И тогда я вымахну —
вырасту,
стану особенным.
Из горящего дома вынесу
тебя,
сонную.
Я решусь на всё неизвестное,
на всё безрассудное —
в море брошусь,
густое,
и спасу тебя!..
Это будет
сердцем велено мне,
сердцем
велено...
Но ведь ты же
сильнее меня,
сильней
и уверенной!
Ты сама готова спасти других
от уныния тяжкого.
Ты сама не боишься
ни свиста пурги,
ни огня хрустящего.
Не заблудишься,
не утонешь,
зла
не накопишь.
Не заплачешь
и не застонешь,
если захочешь...
Станешь плавной и станешь ветреной,
Мне с тобою —
такой уверенной —
трудно
очень.
Хоть нарочно,
хоть на мгновенье —
я прошу,
робея, —
помоги мне
в себя поверить,
стань
слабее.
Коментарі: 0 Переглядів: 125 Група: Загальні
Виходить , що мою пошту яку я вказую постійно у своїх резюме, можно на раз-два вбити у пошук і, найвірогідніше, шукач потрапить сюди. Я ж потрапила , хоч і забула про цей відвертий світ моїх снів і зізнань. Люди роблять псевдовніми на сучас - ніки, а я така дурепа, щє намагаюсь знайти сертйозну роботу. Мало того , що моя зовнішність "відлякує", так я ще й блог відверто наівний(на сучас - дурний) веду.
Я вже й сама в собі плутаюсь, як і в клаві в якій стерлись літери. прохолодне повітря і набитий різноманітною смачнятеною шлунок несе з собою осінь.
Тут вже відомо, що це моя найулюбленіша пора.
Чи то сервер , чи то все-таки подих осени підштовхує написати мені ще одне зізнання. На цей раз це буде інший чоловік і він мені давно не снився, і ми не бачились з того життя. Саме тому я вбивала себе в пошуковик, щоб бодай на крихітку пізнати, якою я могла стати перед ним , якщо він зробе те саме колись...
На цей раз не буде імен - занадто відкрито все тут, він того не схоче.
Він не зі мною. Ніхто мені його не замінив і не замінить. Шкода...чи ні?
Колись, теж у ві сні, я відчула це почутя - воно ,ну звісно, що чудове.
Сон скінчився, почуття і відносини якими вони могли б стати у житті сфотографувалися в пам’ті назавжди. І нехай у інших це не сон і не мрія.
Для мене це світ...радість, а життя воно таке інколи незграбне, а інколи жорстоке...що одна тільки радість - не є життя тому ця людина
для мене лише минуле
без якого б мене і не було.
Дякую тобі за те що я є.
Ну і вірша,звісно. Вибачайте,якщо каряво.
Впало листя пожовкле, хоча тільки серпень. Вітер заносить в тапки пісок. Ні, не на морі я. Засмага кріпчіша біля наших річок. Голі каштани з середини липня. А там під березами густо і часто гриби. Зоряні ночі, цілющі води. Там, де справжнії ми. Я вдома,як завжди І ти є там же.
Впало листя пожовкле, хоча тільки серпень.
Вітер заносить в тапки пісок.
Ні, не на морі я.
Засмага кріпчіша біля наших річок.
Голі каштани з середини липня.
А там під березами густо і часто гриби.
Зоряні ночі, цілющі води.
Там, де справжнії ми.
Я вдома,як завжди
І ти є там же.
Коментарі: 0 Переглядів: 229 Група: Те що моє! Мітки: незграба, йому, життя, я, він, подих осени
Не любуюсь ласточкой проворной,не слежу за журавлиным клином,пусть плывут причудливые тучикараваном медленным и длинным,пусть цветам цвести неистощимои не молкнуть песням соловьиным,-Что мне черных глаз бальзам волшебный?давней раны боль неисцелима,и надежды, вспыхнувшей напрасно,не развеять сладостного дыма.Первая любовь до самой смерти,Как основа веры-нерушима!Важа Пшавэла
Коментарі: 0 Переглядів: 158 Група: Те що моє!
Місяць минув і почуттів знов шквал прибув.Я відкохала іншого...Мовчиш?та ні, трапляється таке ж з усіма навесніМовчиш?Та то була розвага - й все.Ти йдеш?То ти не пробачаєш?Авжеж.Ну йди! дури , як я без тебе, дури!Пізнаєш ти, що більше за усіх мене кохаєш.Я зачекаю, бо на час давно вже не зважаю.
Коментарі: 0 Переглядів: 200 Група: Те що моє! Мітки: жартівливе кохання
Так сталося і я вже про це казала, що це в мене сайт духовно розвинутий – більш за всі інші схожий на щоденник. Мабуть тому , що тут ніхто не коментує мої записи – вони вільні,як розмова з людиною з якою більше ніколи не побачишся. Хоча… що стосується таких розмов, то особисто мені не приходилось розповідати вживу комусь про таємниці моєї душі, мабуть тому що дороги якщо й були, то недовгі , а пасажирам чомусь першим натерпілось розкритись саме мені, тому я встигала виступити тільки в ролі слухача. Тому і кладу все що є на клавіатуру спритніше, ніж комусь в поїзді. Може нічого розповісти, я може тому що моїм пасажиром завжди був і буде щоденник.
Нарешті, сон!!!
Як я вже писала з Дмитром у снах ми розпрощались(ну було ще декілька снів, але не про кохання). Тут я дійшла до відомих людей і не написала б, якби наснились вони мені один раз, а тут…ну рази зо два було це точно!
Сниться мені, не повірите, красень ,гордість і нарешті сила України Володимир Кличко!
Уявляєте, він в мене в дома куча якихось дітей, він за столом я мию посуд і дивлюсь на нього й згадую рядки Нечуя-Левицького: «Перед нею сидів коханий Володимир, ще кращий, нiж був колись, гарний, як сонце, чорнявий та кучерявий, здоровий, рiвний станом, рум'яний, як яблуко. Од його аж тхнуло здоров'ям та щастям.» А тут я заклопотана, звідкі всі ті діти??? Мені ж треба звабити такого хлопця, як мені бути,вони мене відволікають від нього! Думаю, треба показати,що я дуже працьовита, що мені не важкі домашні клопоти, і тут же згадую , що він Овен, а вони точно не люблять «хозяюшек», та я власне і не є такою занудою я весела, прикольна, шубутна – в житті, а тут сон..ці діти, були б мої(наші - інша річ) Як вони мене дістали!!!…що робити???
Проснулась і думаю. Ну чому мені так мало часу було відведено на причарування цього файного хлопця. А за вікном небо грало чарівними фарбами весни. Я згадала, що за місячним календарем сьогодні мрії здійснюються і я загадала!!! Вгадайте що? Так , мені потрібен час, хоч у вісні хоч у житті , для того, щоб довести свою магічну справу зваблення найкращих світу цього до кінця!
Коли шукала фотку з ним натрапила на статейку про його холостяцьке життя"чи то Володя надто примхливий, чи то потенційні наречені супер-боксера і красунчика надто балувані. Ну, а може, просто ще не час."...засмутилась, що ми не зустрічались у житті, адже я хоч і не боксер, але теж краля ще та(для проведення справедливого бою додам і свою фотку по пояс, навіть більше...)
"Затятий холостяк все ще тільки думає про створення власного сімейного гніздечка",як і я.
P.S. Звісно , що я видалю цей запис, коли він одружиться...на мені
Коментарі: 0 Переглядів: 308 Група: Загальні Мітки: сни, любов, справжня, кличко
То булла причудова Масляна.
Я віддалася повністю почуттю , я неслася на зустріч на крилах. Я відчувала те сааме , про що пишуть книжки. Я булла так закохана !!! Минув рік, від закоханості залишився тільки день – сьогодні 14 лютого. Спогади давно не стукали в моє серце, а сьогодні наче плюсова температура вдарила у скроні. Я дозволила собі бути щасливою і була. А він… я вірила йому , а скоріше віддала всю себе повністю нічого не залишив собі. Мабуть кожен , хто може дозволити собі бути закоханим має рано чи пізно відповісти за це. Не знаю чи можна казати в коханні про жорстокість про зрадництво ,але чомусь здається дуже близько вони ходять один з одним. Але як би там не було гірко, солодко було не менш.
Дякую тобі.
Вибач мені.
Коментарі: 0 Переглядів: 300 Група: Те що моє! Мітки: прощення, жорстокість, кохання
Опубликовал: Саша Бес 22 января 2009
Февраль. Фонари как всегда утопают во тьме.А в городе снег все такой же прозрачно-синий.Ты чувствуешь слабость, но Мир вдруг отрезал: «Не смей!Ты разве забыла, что ведьма должна быть сильной?»Легла на ковер, потянулась, закрыла глаза.… и так надоело во всем и всегда быть первой.Гадала на принца, но Мир, усмехаясь, сказал:«Ты разве забыла, что ведьма должна быть стервой?»Полночи без снов, а с рассветом почти что без силОткрыла глаза, ненавидя людей и утро.Ты злилась на солнце, а Мир беззаботно спросил:«Ты разве забыла, что ведьма должна быть мудрой?»Дороги и тропы истоптаны черным котом.А в городе дождь и промерзлая эта слякоть.Шутила сквозь слезы, когда я напомнил о том…«Ты разве забыла, что ведьмы умеют плакать?»
Коментарі: 0 Переглядів: 149 Група: Загальні Мітки: ведьма, мудра
Це осінь чи любов?Що мені робити у кого спитати. Якщо вже 2 роки люди нормально живуть один без одного. Інколи згадують ін коли дзвонять один одному(перша то звичайно я) але...він поряд і я знов закохана. Зараз осінь,а я знову в тому самому березні за три дні як він залишив мене нічого не сказавши. Що таке любов?чи це вона, чи це осінь зі своїми думами ...
Коментарі: 0 Переглядів: 325 Група: Те що моє! Мітки: любов, осінь, смуток, надія
Сталося вона прийшла!
Дощ, чому так довго він не йшов?
Сьогодні мамини іменини. До речі, всіх жінок вітаю! Хотілося б якось підкреслити українських жінок, бо вони , мабуть, краще за віх поєднують в собі Віру, Надію та Любов.
Але я засіділась і знов...невесела. Хоча ранкова прогулянка під дощем була причудова.
Те, що я одна...мабуть це і є...
як би не Славка вчасно заспівав я мабуть дуже засмутилась , а тепер я знов щаслива!!! 07 - Не опускай своі очі.mp3
Коментарі: 0 Переглядів: 404 Група: Те що моє! Мітки: вакарчук-герой україни, осінь-моя, пісня-щастя, дощ
Hello Hacker! You will try to use JavaScript! Data with JavaScript was deleted! [ AntiHacker System ]
Коментарі: 4 Переглядів: 589 Група: Загальні Мітки: колобок, прогулянка, фіалка монмартру
Здравствуй, мой дорогой Киев
И шо это я в тебя такая влюбленная. Все цветет и все прекрано! Счастье щебечет во мне, как пташка в сквере на Минской. Ах если б это было еще заимно!
Одна моя невзаимность вчера уже умчала в поезде в местность на букву К тоже.
И почему человек так устроен: говорит любит и еще при этом хочет , что б ему отвечали взаимностью
Коментарі: 0 Переглядів: 248 Група: Загальні Мітки: май
Довольно!!!
Уж больно ты идеальный, нет лучше уж будь нереальный-идеальный. Чем то , что мне осталось-досталось. Я не говорю прощай, просто это КОНЕЦ.
Мужчина и обида - 2 несовместимых понятия и тем не менее она в тебе не иссякает, оставайся с ней.
Мой лимит исчерпан, на встречу новой ЛЮБВИ.
Здравствуй ВЕСНА!
Ты ко мне? Пора! Я так долго ждала.
Коментарі: 1 Переглядів: 337 Група: Загальні Мітки: новая, конец, надежда
Мы расстались,но время-ничто.
Нет мы невместе...и не будем - это просто и легко
я поняла наверняка Любовь только моя
сегодня и вчера я счастлива, я вспоминаю, я люблю тебя
И даже если я узнаю,что ты забыл, я не узнаю, ведь не встречу -ЗНАЧИТ ТЫ ЛЮБИМ.
Саша, это я молчала аж 10 раз в трубку, да ты и не сомневался, правда ж?
Коментарі: 0 Переглядів: 224 Група: Загальні
суббота, 8 ноября 2008 г. Снова ты, снова прекрасный замечательный душевный сон. Ты в дверях собираешься уходить, между нами стоит кто-то ты уже ухватил дверную ручку, но взгляд обернул ко мне Я же призналась вслух и при всех тебе, а скорее себе в своей глупости: - Что ж ты Дима, так и не научил меня программировать. И все ты рассек людей, стоявших между нами, твоя голова на моих коленях, ты целуешь руки говоришь, что в глубине души любишь меня и не престанешь, я отвечаю тем же, кажется, мы плакали…Говорят, к счастью, а зачем?- такой сон уже счастье, а для меня прощание с любовью навсегда. А значит снам, нашим , где мы только мы уже не быть! Ты говорил , что я виновата, что замужем, но ты любишь все-равно(это значит наоборот, так угадывают сновиденья я люблю , а ты женат) Спасибо и прощай..
Я с тобой не прощаюсь, говорю лишь: «Пока».
Я тебя не целую – это наверняка
Мы стоим у дороги, впереди разный путь…
Коментарі: 0 Переглядів: 174 Група: Загальні Мітки: сни, розлучення, сльози щастя
Неа, не вышло у меня ничего, весь интер никакой зацепки!
Зачем ищу сама не знаю.
Я люблю и любила тебя всегда ,вот только ты не понял.
Я должна тебе была это сказать тогда, я связала тебе шарф на день рождения, а прийти…я думала ты пригласишь, да если ты думал что я люблю тебя так, то конечно меня не надо было звать! Но ведь это была обида, а за что, за то что очень хотела встретить Новый год с тобой, но еще больше я хотела сберечь чистоту и искренность нашей любви.
Я восхищалась, забывалась , любовалась, смеялась, спешила, ждала встречи, грустила, скучала – я сегодня спрашиваю тебя разве это не любовь?
Вот только … твое касание не бросало в дрожь, я не закрыла глаза, когда ты впервые поцеловал меня( на прощание, как оказалось позже).
Я тебя люблю сильнее и дольше других, но это не значит ничего, ничто не значит, запомни это раз и навсегда.
Это письмо просто ответ тебе за долгие годы, почему я не пошла с тобой.
Ты мне снился.
Я опустила голову тебе на колени и думала о том что было когда-то так близко, и теперь я хочу это сделать, но не имею права. А сон хороший, ощущение прекрасное, ведь чувства мои были взаимны.
27 марта - сон:
121 день тому зроблено запис і знову сон
и снова ты , мы танцуем, у меня снова День рождения , но в этот раз ты не уходишь, ты остаешься в семье ты не отпускаешь меня ни на шаг мы все вчетвером даже впятером, если Джессику посчитать лежим на диване....
Не стесняясь никого мы целуемся, ах как нежно мы целуемся. Я забыла о ней, о том что должна тебя оттолкнуть(наверно, я со временем смогла понять что во сне все может быть и все прекрасно как эта нежность, разве во сне могут быть предрассудки что ты не мой ,если ты рядом, если мы счастливы, если мы любим друг друга).
Спасибо тебе за это счастье,но...что значат эти сны?
Я все-таки надеюсь что ты когда-нибудь прочтешь мою откровенность,ведь никому кроме тебя я не писала строк в паутину, в бесконечность(видимо повлияла и твоя и моя профессиональная ориентация) .
Я жду и...боюсь,что найдешь
но думаю ты все поймешь.
Коментарі: 0 Переглядів: 611 Група: Загальні Мітки: сни, пам’ять, справжня, де ти, ніжність
Дневник. Что это и зачем он нужен? Я веду дневник, дома книжечка толстенькая , наверно, пятая. Только читать никогда никому не давала, разве что братик забирал и торговался, что бв ернуть. Я обожаю сама его читать и не понимаю что написать здесь на общем обозрении.
Кому интересно что утром по дороге на работу ко мне прицепился маньяк-дурак,обгоняет, разворачивается и с бешенным взглядом:
-Вы что-то мне сакзали
Я аж засмеялась:
-Нет.
Он остановился стал на дороге:
Точно
Ничего! - мне это стало не нравится вокруг никого
Он не пускает
_ну постой, постой, прости, мир ,мир? - сует руку и не дает мне пройти
Мир? я ударила его по руке дай пройти,я на работу опаздываю.Ну я же культурно послала, а он не пускает,я пихаю он непоколебим
-ну послуша послушай слезы чуть не плачет
Отвали!я серьезно оттолкнула его и ускорила шаг.
Единственное что услышала от него в гневе:
Да пошла ты б... сексуальная.
Пройдя немного поняла что он специально за мнеой шел.Вот так зачем я это написала?Чушь,но это ведь дневник!
Коментарі: 0 Переглядів: 747 Група: Загальні
ПРИДВЕРНИКДойти бы только до порога!Века, века... И нет уж сил.Вдруг кто-то властно, но не строгоМой горький путь остановил.И вижу: дальше нет дороги.Сверкают белые огни.Старик, у двери, на порогеРукой мне машет: "отдохни!"Ужели новое томленье?Опять века, века, векаЗдесь, на пороге? С нетерпеньемЯ поглядел на старикаИ тотчас начал сказ мой длинный:Волнуясь, путаясь, спеша,Твердил и каялся: повиннаВо всем, во всем моя душа!И нет такого дела злого,Какого б я не совершил... -Старик, с усмешкою суровой,Поток речей моих прервал:"Не торопись! Кто ни прибудет,Во всем винит себя тотчас:Там разберут, мол, и рассудятИ все грехи простят зараз.Грехов у каждого не мало,Ты огулом казниться рад...А разберись-ка сам сначала,Найди, в чем был - невиноват.Подумай, сядь вот здесь, на камне,Спроси у сердца своего..."Опять века... Да что века мне!Не мог придумать ничего.Мелькают тени прегрешений -Гордыня, страх, упорство в зле,Измена... О, старик! В изменеЯ был невинен на земле!Пусть это мне и не в заслугу,Но я Любви не предавал.И Ей - ни женщине, ни другу -Я никогда не изменял!Быть может, надо на порогеВ томленьи ждать еще века -Лишь об измене нет тревоги,Лишь от нее душа легка;К суду готовлюсь - за другое,И будь что будет впереди!Но он, дрожащею рукою,Дверь отомкнул передо мною:"Суда не будет. Проходи
Коментарі: 0 Переглядів: 862 Група: Те що моє!