Нова сторінка –інші сни.

Скільки я писала тобі ,яким ти чудовим і закоханим приходив у мої сни. Все це було довго і ось рік тому останній сон в якому ти пішов. Пішов зі снів. Пішов звідти аби прийти сюди. Ні, ми не зустрілись,ні, я так і не знайшла тебе в інтернеті. Ти прийшов сам. В жодному сні у жодній мрії ми не вигадаємо того що може,якщо схоче,приподнести нам життя. І то був понеділок,вечір,день шоколаду. Саме про це я дізналась у вечірніх новинах і не зупинила себе в бажанні купити плитку і зажувати біля фонтану. Перед моїми очима йшов батько з візком,а його симпатична дитинка так по-доброму на мене дивилась не зводячи очей. Я окликнула тебе,ще не усвідомивши,що це можеш бути ти ,адже ти в іншій країні і якщо і вертаєш до дому ,то що ти можеш робити вночі в нашому районі. Дитинка дивилась на мене, а ти так і не наважувався доки я не крикнула твоє прізвище.  

-І що ми тут робимо вдвох вночі.

-Ми тут живемо.

-Як,знімаєте?

-Ні купили.

-Нічого собі! Сусіди, виходить.- я продовжувала гойдати ногою візок і посміхатися цьому маленькому блондинчику,який також приємно мене споглядав. Він був босий і  мені хотілося мацати його за ноженята і йому це ой як подобалося.

-Тоя к таке сталося ,мати твоя нам нічого не казала,давно купили?

-Рік тому.

(Ось вони сни,кажуть же треба тлумачити навпаки).